Індекс рубрикатора НБУВ: Ю8г(4НІМ)5

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*671.111 + Ю8,1 + Ю8г(4Укр) + Щ03(4Укр)

Рубрики:

Соціальна філософія

Естетика

Історія мистецтва. Загальні роботи типу "культура"

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю812.451.0 + Щ103(4УКР)6-38 + Щ123(4УКР)8

Рубрики:

Образотворче мистецтво

Історія образотворчого мистецтва

Історія декоративно-прикладного мистецтва

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено наукову автобіографію та бібліографію опублікованих праць доктора філософських наук, професора, завідувача кафедри філософії та культурології Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка В.А.Личковаха.

Приведены научная автобиография и библиография опубликованных трудов доктора философских наук, профессора, заведующего кафедры философии и культурологии Черниговского государственного педагогического университета им. Т.Г.Шевченка В.А.Личковаха.

Розкрито методологічні проблеми естетики як метатеорії етстетичного виховання. Проаналізовано модифікації людського світовідношення у мистецтві та світоглядно-антропологічний зміст формування художньої культури. Досліджено розвиток ідеї людського світовідношення в естетичній думці XX ст. Охарактеризовано культурно-історичну природу людського світовідношення, встановлено взаємозв'язок духовної цілісності епохи та мистецтва. Показано сенсожиттєву цінність і наведено онтологічні визначення естетичного переживання як основної категорії антропологічних концепцій світовідношення. Розглянуто історичні трансформації розуміння поняття пафосу, наведено його характеристику як духовно піднесеного переживання. Досліджено еволюцію образності мистецтва та специфіку художнього мислення нації. Представлено різні типи вираження сакральних архетипів людського буття у світовідношенні та мистецтві. Розглянуто сучасні естетичні уявлення про ідеал людини та шляхи його досягнення.

Раскрыты методологические проблемы эстетики как метатеории эстетического воспитания. Проанализированы модификации человеческого мироотношения в искусстве, а также мировозренческое и антропологическое содержание формирования художественной культуры. Исследовано развитие идеи человеческого мироотношения в эстетической мысли XX ст. Охарактеризована культурно-историческая природа человеческого мироотношения, раскрыта взаимосвязь духовной целостности эпохи и искусства. Показана смысловая жизенненная ценность и приведены онтологические определения эстетического переживания как основной категории антропологических концепций мироотношения. Рассмотрены исторические трансформации понимания понятия пафоса, приведена его характеристика как духовно возвышенного переживания. Исследована эволюция образности искусства и специфика художественного мышления нации. Представлены различные типы воплощения сакральных архетипов человеческого бытия в мироотношении и искусстве. Рассмотрены современные эстетические представления о человеческом идеале и способах его достижения.

Проаналізовано проблеми етнокультурної ідентифікації та євроінтеграції, сучасної філософії культури та мистецтва, естетики авангарду та постмодернізму, духовного потенціалу мультикультуралізму за умов становлення громадянського суспільства. Розглянуто культурологічні імплікації у сучасній політології та філософії освіти. Показано роль моралі та мистецтва у формуванні громадянської свідомості. Наведено характеристику сучасного стану системи духовної освіти в Україні, визначено основні тенденції її розвитку. Описано некласичну парадигму естетики як теоретичну базу формування світогляду митця.

Проанализированы проблемы этнокультурной идентификации и евроинтеграции, современной философии культуры и искусства, эстетики авангарда и постмодернизма, духовного потенциала мультикультурализма в условиях становления гражданского общества. Рассмотрены культурологические импликации в современной политологии и философии образования. Показана роль морали и искусства в формировании общественного сознания. Приведена характеристика современного состояния системы духовного образования в Украине, определены основные тенденции ее развития. Описана неклассическая парадигма эстетики как основа формирования мировоззрения художника.

Розглянуто проблеми некласичної естетики, мистецтва авангарду та постмодернізму. Висвітлено культурно-антропологічні й естетичні аспекти художньої творчості, культурологічні ідеї некласичної естетики, особливості впливу естетики та мистецтва на освіту та виховання в добу Постмодерну. Проведено аналіз докторських дисертацій з проблем некласичної естетики та мистецтвознавства, підготовлених і захищених в Україні на початку XXI ст. Запропоновано авторську програму курсу з філософії сучасного мистецтва.

Розглянуто світ духовних цінностей слов'янства. Проаналізовано основні хронотопи, архетипи, сигнатури культурної спадщини народів Центральної та Східної Європи. Висвітлено значення україністики, культурологічної регіоніки для розуміння цивілізаційних процесів, культурної політики в окремих країнах і регіонах. Розкрито історичний внесок слов'янства у духовну скарбницю Європи, у сучасний діалог культур.

Запропоновано концепцію філософії етнокультури як новітнього напряму народознавства, що межує з метафізикою культури й етнокультурологією. Висвітлено методологічні засади дослідження української культури. Розглянуто філософію вітчизняного мистецтва. Увагу приділено проблемам культурологічної регіоніки в контексті філософії етнокультури. Проаналізовано історико-культурні та світоглядні контексти педагогічної думки Чернігівщини.

Розглянуто два виміри естетосфери авангардизму: культурна душа і художня мова. Введено поняття "леверкюнівської душі" авангардизму, проаналізовано принципи побудови авангардистської образності (візуальності), зокрема художні мови кубізму, експресіонізму і поп-арту.

Розглянуто онтологічні, феноменологічні та психологічні засади художньої творчості як "події". Визначено місце проблеми синтезу та взаємодії мистецтв у сучасній естетиці та спроби її осмислення в історії естетичної думки. Розглянуто синтез мистецтв та його зв'язок з феноменом синестезії. Проведено аналіз досліджень естетичного сприйняття літературного тексту в Україні, акцентовано увагу на основних напрямах рецептивних досліджень у сферах естетики та літературознавства. Розкрито барокові аспекти рецептивно-естетичної інтерпретації філософського твору Г. Сковороди. В процесі аналізу давньоруських літературних текстів розкрито філософсько-антропологічні засади естетизації образу людини в культурі Київської Русі. Увагу приділено проблемі духовно-естетичних орієнтирів раннього українського модернізму. Виявлено особливості художнього образу національного героя доби бароко. На тематичному й образному рівнях літературного твору М. Хвильового "Я (Романтика)" проаналізовано функціонування синдрому множинності особистості та його характерні ознаки. Акцентовано увагу на питаннях культуротворчого та духовного потенціалу козацького мистецтва, дослідженні барокової музичної освіти на прикладі літературно-філософського кола "Чернігівські Афіни" та феномену сюрреалізму в контексті культури модернізму XX ст.

Обгрунтовано новий напрямок культурологічного знання - "етнокультурографія" як синтез наукового і художнього дискурсів відносно традиційної культури певного народу або регіону в контексті філософії етнокультури й культурологічної регіоніки. Світоглядно-ментальні та художньо-образні аспекти етнокультурографії проявляються, зокрема, в мистецтві й художній літературі, котрі з часів Ренесансу виступають в якості "енциклопедії народного життя", відтворення "духу нації" і "культурної душі" народу.

Розглянуто універсалізм як сучасний просвітницький рух, який виявляється передусім у сфері екології та соціальної педагогіки, у вирішенні глобальних проблем природокористування і захисту духовності людини. Співвідносяться основні традиції обгрунтування універсалізму в польському, українському та російському просвітництві, в етнонаціональних моделях слов'янської взаємності.

Вибудовано авторську концепцію "псевдо" в культурі на прикладі PR тіла в "нібитології" (als ob) людського буття. Сучасну соматологію розкрито через деконструкцію тіла й тілесності в постмодерністських і поп-культурних практиках доби Постсучасності, Посткультури, Постлюдини.

Сутність, форми і методи естетотерапії розглянуто на прикладі творчості художника Івана Пенського та постійної виставки його картин у Чернігівській обласній дитячій лікарні. Проаналізовано взаємозв'язок мімезису - поезису - катарсису в творчому і лікувальному процесах, вплив естетичного сприйняття на психосоматичні і духовні стани, на оздоровлення дітей після складних операцій і важких захворювань.

Розкрито духовні контексти дослідження мистецтва у Чернігівських науково-освітніх осередках кінця XVII - початку XVIII ст. та кінця XX - початку XXI ст. ("Чернігівські Афіни"). На основі аналізу понятійного тезаурусу доби Бароко та концептосфери доби Постмодерну виявлено рух української естетичної думки від протоестетики до сучасних форм теоретичного дискурсу в галузі філософії мистецтва. Зазначено, що спадковість культурних традицій Чернігівського літературно-філософського кола у науковому та просвітницькому доробку Чернігівської естетичної школи доводить ідею наступності у розвитку української естетики, визначає місце та роль "Чернігівських Афін" в історії регіонональної та спільнонаціональної культури, в її сьогоденні та майбутті.

Розглянуто розуміння проблем семіозису, знака і значення в українському та польському кубізмі, футуризмі, абстракціонізмі, супрематизмі, "формізмі" тощо. Семіотичні особливості українського та польського авангарду виявляються на прикладі творчості К. Малевича, В. Стшемінського, Г. Стажевського через їх дистанційний супрематичний діалог. Звернення до проблем семіотики, дискурсу знака та значення було симптоматичним не тільки для філософії, психології і логіки першої третини ХХ століття (зокрема брентанізму як підгрунтя Львівсько-Варшавської філософської школи), але також для естетики і мистецтва авангарду, що створювали нову семіосферу сучасного суспільства в добу "перцептивної революції" (В. Вульф) 1905 - 1915 рр. Пан-європейський художній семіозис охопив також український і польський авангард, який гомологічно з філософією та естетикою неопозитивізму, прагматизму, феноменології та інтуїтивізму продукував художню образність кубізму, футуризму, кубофутуризму, абстракціонізму тощо. Знаходячись в однаковому світоглядному і естетичному середовищі семантичної філософії мистецтва, українські та польські авангардисти (хто свідомо, а хто несвідомо) впроваджували семіотичні ідеї "духу часу" у свій живопис - від символізму і сюрреалізму до дадаїзму та абстрактного мистецтва. Багато художників-авангардистів самі були теоретиками нового малярства, розробляючи свої творчі ідеї, ідеали та цінності в маніфестах, теоретичних розвідках, наукових працях (напр., К. Малевич, хто одночасно представляє український і польський авангард). Феноменологічні, інтуїтивістські, неопозитивістські орієнтири наукового і художнього мислення визначають кубістичні, футуристичні, абстракціоністські, конструктивістські пошуки художників-авангардистів. Теоретичні підвалини семіозису авангарду в Україні заклали В. Кандинський, К. Малевич, О. Богомазов, у Польщі - Т. Пайпер, В. Стшемінський, Г. Стажевський. Розвиток українського і польського авангарду в цей час забезпечувався, зокрема, своєрідним (в т.ч. супрематичним) діалогом ідеалів і цінностей між мистецькими групами і окремими художниками у Варшаві і Києві, Кракові і Львові. Пан-європейські та національні мови авангардизму базуються на принципах трансгресії, поліперспективності, "енергетизму", нон-фігуративності, часо-просторового конструктивізму, "дегуманізації" (Ортега-і-Гассет) художнього образу в естетосфері перцептивної революції початку ХХ століття.

На матеріалах польської естетики розглядаються історико-культурні, мистецтвознавчі, естетичні дослідження мистецького авангарду в Польщі як у його концептуальних, так і художніх формах. Аналізується діяльність митців із груп "Формісти", "Бунт", "Блок", "Praesens", "a.r", "Artes", зокрема В. Стшемінського, Г. Стажевського, Л. Хвістека. Естетичні дослідження польського авангардизму репрезентуються іменами Т. Пайпера, Р. Інгардена, С. Моравського, М. Голашевської, сучасних теоретиків модерного мистецтва в Польщі. Зроблено висновок про своєрідний діалог польських та українських авангардистів першої третини ХХ століття.

У контексті євроінтеграційних процесів у сучасній Україні досліджується ідея і феномен музею в його становленні і розвитку як культуротворчої інституції. Розглядаються історичні й національні форми музейного праксису, їхні репрезентації в культурологічній, естетичній та мистецтвознавчій літературі. Сучасна трансформація музейної справи в Україні розглядається крізь діяльність музею-садиби Тарновських у Качанівці, Черкаського обласного художнього музею, Чернігівського музею сучасного мистецтва "Пласт-Арт", історико-культурних пам'яток Чернігово-Сіверського краю. Підтримується ідея нового ("уявного" - А. Мальро) музею, відкритого постмодерним шуканням в культурі інформаційного суспільства доби "дигітальної революції".

Розглянуто етнодизайн як духовний культурно-мистецький феномен, народні традиції в архітектурі та дизайні. Висвітлено проблеми і перспективи реконструкції архітектурно-містобудівного середовища, питання відображення національної культури через етномаркери у дизайні середовища. Викладено особливості становлення екологічної свідомості майбутнього дизайнера у процесі професійної підготовки, критерії підготовки фахівців з дизайну костюма та брендової продукції на основі принципів етнодизайну. Наведено аспекти організації рекреаційно-туристичного простору Прикарпаття, описано новітні геометричні принципи побудови ландшафтних композицій прямокутної форми.